Часто дачники та квітникарі стикаються з бідними ґрунтами, що викликає великі проблеми. Адже більшість рослин краще ростуть на багатих гумусом ґрунтах, а поліпшити структуру і поживність ґрунту не так просто і на це знадобиться багато часу.
У природі існують рослини, які як раз таки найкраще себе почувають саме на таких бідних ґрунтах. Їх дикі родичі досі живуть і цвітуть в місцевостях, де практично нічого не росте. І тепер їх поліпшених селекціонерами нащадків можна виростити у себе в домашніх умовах або посадити для прикраси міської клумби. Що це за квіти і які у них особливості, читайте далі.
Аквілегія (Водозбір)
Багаторічна рослина, яке є втіленням краси, яскравих фарб і невибагливості. Друга назва аквілегії – водозбір, яку він отримав завдяки особливій будові листя. Воно має пухнасте покриття, по якому скочуються краплі води після дощу або роси та на сонці яскраво сяють.
Аквілегія розвивається протягом двох років. У перших рік на основному пагоні формується розетка, яка залишається на наступний рік і навесні випускає квітконос зі стебловим листям і квітами. Буйне цвітіння квітки припадає на третій рік.
У багатьох садах водозбір – це мало не бур’ян, тому, що він добре розростається в різних місцях. Він здатний рости на бідних ґрунтах на сонячному місці та в півтіні, але найкраще себе почуває в тіні. Також для отримання великих квіток під аквілегію потрібно внести добрива.
В цілому рослина живе 4-5 років. Потім її центральна частина відмирає і квітка розпадається на дочірні рослини, які набагато слабкіші і менш декоративні в порівнянні зі своїми батьками.
Існує велика різноманітність видів аквілегії за розміром, кольором і формою квітки. Її можна вирощувати у відкритому ґрунті та в вазонах. Також водозбір красиво виглядає, як в групових, так і в поодиноких посадках.
Анемона
Квітка сімейства Лютикові, яка отримала свою назву від давньогрецького слова Anemone, що в перекладі означає «донька вітрів». Це все тому, що при найменшому подиху вітру її пелюстки починають сильно тремтіти. У природі вона росте в помірному кліматі на рівнинах і горах.
Існує багато різновидів анемони, але в цілому вони діляться на кореневищні та бульбові. Але тільки другі й не є вимогливими до ґрунту та умов зростання. Також особливістю квітки є те, що її не обов’язково поливати в спеку і посуху, але краще її висаджувати в тінистій місцевості.
Анемона – це багаторічна квітка, яка буває різних кольорів і є відмінною прикрасою домашнього саду, особливо в поєднанні з іншими квітами (гіацинти, нарциси й т.д.). Садівники люблять анемону за її невибагливість, ніжний вигляд і велику кількість різновидів.
Чорнобривці
Чорнобривці – це однорічні трав’янисті квіти сімейства айстрових, які можна зустріти під вікнами майже кожної української оселі. Про ці невередливі і яскраві рослини було написано чимало віршів, казок і пісень.
Вони не тільки радують око, але і є біологічними помічниками в боротьбі зі шкідниками городніх культур. Річ у тому, що їх квіти та листя мають специфічний запах, який до душі комахам-запилювачам, але не подобається таким комахам, як тля, колорадський жук, мурахи та нематода. Тому не зайвим буде посадити чорнобривці в міжряддях в городі.
Які ще рослини відлякують шкідників, читайте в статті: «Рослини-захисники або які рослини відлякують шкідників».
Звичайно ж, як і більшість рослин, чорнобривці люблять рости на нейтральному ґрунті з високим вмістом гумусу. Але водночас, вони будуть цвісти та пахнути на бідних ґрунтах. Адже надлишок азоту часто призводить до того, що рослини формують більше зелені, а не квіток. Тагетси досить витривалі та невибагливі. Важливо тільки не допускати сильного перезволоження і пересихання ґрунту.
Чорнобривці – це класична декоративна прикраса садової ділянки, яка вже багато років не втрачає своєї актуальності. Вони доречні для декорування ефектної моноклумби, доріжок вздовж прогулянкових зон, бордюрів біля парканів і відкритих майданчиків.
Гайлардія
Залежно від виду бувають однорічні та багаторічні гайлардії. Вони всі належать сімейству Айстрових. Квіти родом з Америки тому відрізняються здатністю рости на бідних піщаних ґрунтах в умовах посухи.
Ось що гайлардія не любить, так це кислі ґрунти й тінь. Також вона погано реагує на болотисті ґрунти та рясний полив. А недолік вологи може тільки призвести до того, що рослини будуть низькорослими (максимальна висота – 90 см), але яскраві квітконоси від цього не будуть страждати.
Дизайнерів і квітникарів вона приваблює своєю невибагливістю, безперервним цвітінням і буйними фарбами квітів: бурі, помаранчеві, червоні, жовті, коричневі й т.д. Особливо красиво гайлардія виглядає на широких рабатках в поєднанні з високими квітами. У зрізаному вигляді вона тривалий час зберігає свіжий вигляд. Цвітіння триває до сильних морозів.
Горицвіт шкірястий (Ліхніс корончатий)
Трав’янистий багаторічник, який в нашому кліматі росте не більше двох років. Це пишна рослина висотою до 1 м з прямими та вигнутими білими пагонами. Листя зеленувато-сріблястого кольору подовжено-овальної форми. Квітки округлої форми, розміром 3-4 см з помаранчевими, малиновими, рожевими, білими та червоними пелюстками. Також селекціонерами були виведені двоколірні й махрові сорти.
Цвітіння ліхнісу починається з настанням літа і триває до кінця осені. З настанням холодів квітки в’януть і їх кількість на кущі поступово зменшується.
Горицвіт добре росте на бідних ґрунтах і в умовах посухи, але найкраще себе почуває на поливі. Іноді він зустрічається на кам’янистих ґрунтах, де багато рослин не можуть зацвісти. Ліхніс віддає перевагу напівтінистим ділянкам, захищеним від вітру і прохолодного клімату.
Ще одним плюсом горицвіту є те, що він морозостійкий. Рослину не потрібно накривати на зиму, оскільки вона витримує морози до -35°С.
Материнка звичайна
Відомий багаторічна рослина, яку використовують, як лікарську і пряну рослину. Але ще однією її особливістю є – бурхливе зростання в будь-яких умовах зі збереженням своєї краси.
Материнка – це трав’яниста рослина з коротким кореневищем і тонкими пагонами висотою до 40 см. Її листя пофарбоване в темно-зелений колір, має подовжено-яйцеподібну форму та опушення в нижній частині. Дрібні квітки зібрані в щитковидну мітлу світло-фіолетового кольору з насиченим ароматом.
Рослина віддає перевагу рости на сухих ділянках з вапняними ґрунтами. Вона не примхлива і не боїться заморозків. Рясно цвіте з середини літа до початку осені.
Материнку можна успішно вирощувати на піщаних, суглинних і глинистих ґрунтах з низьким вмістом поживних елементів. Також вона не вибаглива до місця посадки – відмінно росте як в тіні, так і на сонці.
У ландшафтному дизайні материнку використовують для посадки на альпінарії, рокарії, клумби, рабатки, міксбордери, бордюри, вазони та ароматні сади.
Календула (Нагідки)
Широко відома лікарська квітка, яку раніше використовували як бактерицидний засіб для загоєння ран, виразок і т.д. Також, завдяки своєму аромату, вона є природним відлякувачем шкідників городніх культур.
Календула – одно- або дворічна трава сімейства Айстрові або Складноцвіті. Стебло прямостояче, слабо розгалужене, висотою до 70 см. Воно густо вкрите довгастим листям з невеликими волосками. Квітки різноманітної форми з великою кількістю жовтих або оранжевих пелюсток. Цвітуть нагідки з липня по вересень.
Календула віддає перевагу рости в сонячних місцях, в тіні вона сильно витягується і слабо цвіте. Рослини добре переносять бідні ґрунти, повноцінно ростуть на будь-якій садовій землі, але найкраще себе показують на пухкому, в міру вологому та удобреному перегноєм ґрунті.
Ломикамінь
Виходячи з назви зрозуміло, що ломикамінь, не належать до ряду ніжинок. Через здатність рости на кам’янистому ґрунті він може прикрасити ділянки саду з бідним ґрунтом, де інші рослини не зможуть навіть прижитися.
Ломикамінь належить до роду багаторічних, рідко одно- і дворічних трав сімейства Ломикаменевих. Це найбільший рід даного сімейства, який налічує понад 400 видів.
Висота трав’янистих рослин варіюється від 5 до 70 см. Вони мають кореневища і прикореневі розетки листя, розростаються в сторони, утворюючи щільні напівсферичні дерники. Залежно від виду листя може бути різної форми – овальне, серцеподібне або ромбоподібне, а за кольором – зелене, сизе, сріблясте та т.д. Квітки п’ятилисті, у формі зірочок, з пелюстками білого, рожевого і жовтого кольору. Цвіте з кінця весни до перших холодів.
Ломикаменю не страшні ні грізні морози, ні літня спека. Рослина не любить пересихання, а при надмірній вологості може статися часткове випрівання. Тому зайва турбота квітці не потрібна. Пересаджувати та омолоджувати рослини потрібно не частіше, ніж раз в 4-5 років.
Клеома
Дуже гарна квітка, яку ще називають «павучником». Вона яскраво цвіте все літо до настання перших осінніх заморозків. У клеоми злегка специфічний запах, тому в природі її запилюють не тільки метелики, а й кажани.
Рослина належить до роду яскравих рослин з сімейства Клеомових. Батьківщиною клеоми вважається Північна Африка, але її ще часто можна зустріти й в Південній Америці. Це трав’янистий однорічник, який формує потужні кущі заввишки 90-180 см і шириною – 30-45 см.
Пагони потужні, опушені, дерев’янисті в нижній частині. Листя просте ланцетоподібне, зелене. Суцвіття оригінальної форми, білого, рожевого і фіолетового забарвлення.
«Павучник» любить хороший дренаж, тому піщані ґрунти йому ідеально підходять. До родючості не вимогливий, але для буйного росту на бідних ґрунтах клеому рекомендується один раз підгодувати. Клеома відрізняється морозостійкістю і поливи їй потрібні тільки в літню спеку.
Рослина прекрасно підходить для змішаних квітників і мікс-бордерів. Суцвіття добре стоять в букетах.
Коров’як фіолетовий (Дивина)
Ця велика рослина одна з небагатьох багаторічників, яка віддає перевагу розвиватися не на поживних, а на бідних ґрунтах.
Коров’як фіолетовий належить до сімейства Ранникові та ряду Губоцвіті. Найближчі його родичі по виду – це наперстянка, вероніка, дзвінець і ротики.
Рослина висотою від 50 до 150 см з потужними прямими пагонами та великими листками. Листя і стебла опушені. Витончені квітки зібрані в суцвіття лілового кольору. У перший рік рослина формує розетку листя, а на другий – з’являється квітконос.
Дивину нечасто використовують для прикраси саду. А дарма, адже вона зовсім невибаглива до поживності ґрунту і поливу. Рослина добре розвивається на сонячних майданчиках з рихлим ґрунтом. Не можна допускати застою вологи, оскільки це може привести до запрівання кореневої системи.
Садові форми дивини відрізняються від диких розмаїттям барв і великими квітками. Високорослі види часто розміщують на задньому плані квітників для декорування огорож або прикраси стін. А низькорослі сорти висаджують в середину клумб або в контейнери.
Космея
Це дуже життєздатна і стійка рослина, якій не страшні ні спека, ні дощ, ні бідні ґрунти. Попри те, що це однорічник, його необов’язково садити щороку, адже це відмінна самосійка. Впале восени насіння, активно проросте навесні.
Космея або космос – це однорічна або багаторічна трав’яниста рослина сімейства Айстрові або Складноцвіті. Вона здатна досягати 1,5 метра у висоту. Листя за зовнішнім виглядом нагадує кріп. Суцвіття велике з трубчастими квітками, діаметром від 6 до 10 см. Пелюстки космеї бувають білими, жовтими, рожевими, червоними або пурпуровими. Цвітіння починається з початку літа і триває до кінця вересня.
У дикій природі космея зустрічається в лісах Південної та Північної Америки, а також в Мексиці, де ґрунти є відносно бідними. Тому при вирощуванні космосу в домашніх умовах не варто вносити під нього багато органіки, адже вона викличе лише буйний ріст стебел, а не квітів.
Цікавий факт! У природі існує космея, яка має яскраво-виражений аромат шоколаду. Вона була знайдена на полях Мексики та люди практично її знищили через незвичайний запах. На щастя, селекціонери взялися за цей вид і тепер кожен садівник може влітку насолоджуватися ароматом шоколаду з ваніллю у своєму саду.
Ешольція каліфорнійська
Цей невибаглива квітка знайома всім квітникарям. Ешольція – це однорічник, який любить багато світла і тепла, а також добре переносить посуху. Друга назва цього виду – каліфорнійський золотистий мак. І з назви зрозуміло, що його батьківщиною є США. Ця кущиста багаторічна рослина заввишки зазвичай досягає 40 см і в культурі вирощується, як однорічна рослина.
Ешольція складається з численних тонких пагонів з сизо-зеленим листям і чашоподібними квітками схожими на маки. За забарвленням вони бувають білими, жовтими, помаранчевими та червоними. Бутони закриваються на ніч, а також у вітряну, холодну і дощову погоду.
Каліфорнійський мак добре переносить заморозки, тому його можна сіяти під зиму. Також він може бути самосійкою та рости багато років на одній і тій же ділянці. Ешольція не любить сирі, кислі ґрунти з високим вмістом гною. Рослина віддає перевагу сонячним, добре освітленим місцям.
Квіткова рослина відрізняється декоративністю, ажурністю і барвистістю, що дозволяє її широко використовувати в багатьох композиціях. Її можна зустріти на моноклумбі, в оформленні доріжок і бордюрів, альпійських гірок та на мавританських газонах.
Сподіваємося, що наші поради допоможуть Вам виростити яскравий квітник навіть в найнесподіваніших місцях. Діліться в коментарях, чи знали про такі особливості цих квітів?
