Як зробити парник або міні-теплицю своїми руками

Парники та міні-теплиці – це споруди, призначені для вирощування розсади та укриття ранніх культур від холодів та інших погодних факторів, які можуть погано позначитися на розвитку молодих рослин. Також вони допомагають отримати ранній урожай у регіонах із прохолодним кліматом.

Напевно, кожен дачник чи фермер хоче якнайшвидше зібрати свої перші овочі й тому ставив собі питання, про те, як правильно встановити парник, чим накрити і як можна його обігріти. Саме ці питання обговоримо у цій статті.

Чим відрізняється парник від теплиці

Парник – це невелика споруда, яка найчастіше використовується для отримання ранньої розсади, саджанців чи овочів. Найчастіше це тимчасова будівля, в якій немає опалення. А теплиця – це спеціальна споруда з або без опалення, яка призначена для вирощування розсади та культур цілий рік, без перерви на зиму.

У висоту теплиця може досягати 3 м, тому в ній можна садити високорослі рослини та доглядати їх. Парники зазвичай мають висоту не більше 1,5 м і обігріваються лише променями сонця та теплом, що виділяється із ґрунту в процесі гниття органіки.

Міні-тепличку дуже просто зробити своїми руками з підручних матеріалів або можна купити готові набори для встановлення парників або міні-теплиць на городі.

Які бувають міні-теплиці своїми руками

Як покриття для парника чи міні-теплиці використовується поліетиленова плівка чи біле агроволокно. Також можна виготовити парник з віконних рам, в які зазвичай встановлюють шибки.

Каркас виготовляється з різних матеріалів і форми (дугоподібна, трикутна, у формі «будиночка» і т.д.). Залежно від обраної форми як каркас використовують поліпропіленові труби, металеву і склопластикову арматуру, дерев’яні бруски або віконні рами. Парники це найчастіше тимчасове укриття, але є і стаціонарні міні-теплиці.

Парник тунельного типу

Це найпростіше дугоподібне укриття, яке робив, мабуть, кожен дачник. Також воно успішно використовується і на великих площах у фермерів для укриття таких ранніх культур як капуста, цибуля, томат і т.д.

Для його будівництва використовують дуги, виготовлені із зігнутої поліпропіленової або металевої труби, на яку натягують звичайну поліетиленову плівку або біле агроволокно. При використанні металевих дуг рекомендується їх чимось обмотати, щоб покривний матеріал не стирався. Наприклад, натягнути на дуги використану трубку для крапельного поливу.

Основу дуг можна просто встромити в землю або закріпити в дерев’яній рамі. Для того, щоб парник був міцною конструкцією дуги, встановлюють на відстані не більше 50 см. Далі покривний матеріал закріплюють цеглою або присипають ґрунтом.

Для зміцнення споруди часто використовують горизонтальні рейки. Вони захищатимуть тунель від деформації та зміщення.

Міні-теплиця з дерев’яних рейок

У порівнянні з першою це стійкіша конструкція. Вона використовується для отримання ранньої зелені чи розсади. Парник з дерев’яних решіток виходить жорсткішим і стійкішим.

Міні-теплиця робиться у формі трикутного тунелю, на який натягується прозора щільна плівка та закріплюється цеглою або іншим важким матеріалом. По висоті ця споруда дорівнює першій.

Стаціонарний парник своїми руками

Найміцніший парник, який робиться з дерев’яних брусків та дощок. Його можна не прибирати на зиму, а використовувати багато років, лише змінюючи укриття в міру його зношування.

З його спорудою впорається будь-який дачник, який може користуватися пилкою та молотком. Форма і розмір можуть бути будь-якими, але частіше його роблять трапецієподібним або у формі «будиночка». Це залежатиме від навичок будівельника та наявності матеріалів.

Міні-теплиця з металевим каркасом

Каркас виготовляється з кутника та металевих рейок. Він може бути звареним (цілісним) або розбірним. Тут також все залежить від умінь того, хто його будує. Форма може бути трикутною або у формі «будиночка». Накривати можна щільною поліетиленовою плівкою, щоб вона добре витримувала тертя об метал.

Також зараз у продажу можна зустріти готові розбірні міні-теплиці, які легко збираються та переносяться на іншу ділянку або на зберігання.

Парник із старих віконних рам

Це стаціонарна міні-теплиця для отримання ранньої розсади овочів чи квітів. Такі теплички рідко зустрічаються, але все ж таки якщо у вас залишилися старі віконні рами зі склом, можна їх для цього застосувати.

Для його спорудження потрібно взяти кілька віконних рам, довгі дошки, товсті колоди або бруски, цеглини та шурупи. Розміри парника залежатимуть від кількості віконних рам. Але такі парники зазвичай не роблять великих розмірів, тому що вони потрібні тільки на ранніх порах.

По периметру майбутньої будівлі викладають цеглу і на неї кладеться брус. Зсередини до бруса на шурупи вертикально кріпляться дошки. Поверху до вертикально закріплених дошок кріпляться ще дошки таким чином, щоб верхній край горизонтально розташованої дошки повністю збігся з торцями вертикальних опор.

Потім до торців дощок «будиночком» кріпляться крокви. На зібраний каркас із бруса та дощок тими ж саморізами прикріплюються віконні рами. Під час складання парника потрібно не забувати, що хоча б одна рама повинна відкриватися для провітрювання та догляду за рослинами.

Де краще ставити парник своїми руками

Міні-теплиці своїми руками бажано розміщувати на ділянці зі сходу на захід. У такому положенні промені сонця рівномірно висвітлюватимуть рослини під правильним кутом. Також наскільки можна краще підібрати рівне сонячне місце, де немає сильних вітрів.

Способи обігріву міні-теплиці

У більшості випадків парник є лише перевалочним пунктом для одержання розсади або ранньої зелені, тому в ньому не робиться підігрів. Якщо тримати плівку або скло в чистоті, сонце буде достатньо прогрівати ґрунт та рослини, які на ньому ростуть. Але в стаціонарних міні-теплицях використовують обігрів для раннього посіву чи посадки рослин.

Підігрів за допомогою біопалива

Це найефективніший метод підігріву, який доступний кожному. Адже тепло виділятиметься при розкладанні звичайного гною, що не становитиме для городника ніяких труднощів.

Для цього бічні земляні краї потрібно обкласти ізоляційним матеріалом (наприклад, пінопластом), а на дно, перш ніж закласти гній, постелити щільний шар соломи, листя або торф’яної крихти. Для збереження тепла, що виділяється, надовго потрібно чергувати шари гною і листя.

Але пам’ятайте, що з часом субстрат осідатиме, тому його потрібно робити щільніше. Останнім насипається шар ґрунту на гній. Різні види гною по-різному утримують тепло:

• кінський, овечий, козячий і кролячий гній – є оптимальними для обігріву парників. Через тиждень після його закладання температура всередині парника підіймається до +50…+60°С. Причому вона тримається близько 1,5-2 місяців, а потім падає до +20°С;
• при використанні коров’ячого гною температура в парнику сягає +40…+50°С. Він виділяє тепло, близько двох тижнів, після яких температура всередині парника своїми руками падає до +20°С;
• свинячий гній у процесі розкладання виділяє близько +40…+45°З температура в парнику тримається близько 2 тижнів.

Підігрів за допомогою електроенергії

Для цього використовують спеціальні нагрівальні дроти, які змійкою укладаються на дно парника. Попередньо на низ потрібно насипати шар гравію та промитого піску. Зверху провід також засипається шаром піску, який в кінці підключається до мережі напругою 220В. Для захисту проводів від механічних пошкоджень, на пісок можна покласти тонкий лист заліза, а потім насипати ґрунтосуміш.

А Ви використовуєте у себе на городі чи на полі міні-парники. Якщо так, то поділіться в коментарях про те, з чого їх робите і як.